marat2012 (marat2012) wrote,
marat2012
marat2012

Листая старую тетрадь...

Оригинал взят у izbizkiy в Листая старую тетрадь...
Средина 90-ых. Редакция одной из киевских газет.
На время ремонта меня переселили в кабинет замглавреда. За глаза его все в редакции называют Петрухой. Щелкопёрить он наловчился неплохо, но дико, до глупости, упрям, а потому у него репутация тяжёлого человека. Не пользуется он в коллективе авторитетом.

Сцена: в кабинет заходит Валерия Карповна, супруга главреда. На ней широкий ремень с застёжкой в виде кролика - "Playboy".
- Слушай, - обращается она к Петрухе, - Васеньке твир на дом задали, о Владимире Винниченко. Помоги написать, тебе ж это раз плюнуть.
- А що, в школі вже вивчають Володимира Винниченка?
- То ж вывчают. Васенька любит украинскую литературу, но ему ещё трудно даётся украинский язык. Я волнуюсь: выпускной класс.
- А яка тема твору?
- Та я не запомнила. Я тебе из дому перезвоню, скажу. Выручишь?
- А він його хоч читав?
- Кого ёго?
- Винниченка.
- Ну, конечно, читал, я думаю. Он вообще любит читать. И украинскую литературу любит. Его учительница в пример ставит.
- То добре. Хоч і повільно, а совкова свідомість відмирає. Я тільки про одно жалкую: що мій батько не дожив до цих днів. От він порадів би!
- А он у тебя учителем был?
- Він був викладачем вузу, досить відомим літературним критиком.
- А-а, ну тогда у тебя это наследственное.
- Ще незалежної України не було, навіть і до перестройки діло не дійшло, а він вже тоді не боявся вголос заявлять: «Немає у світі літератури, яка стояла б вище за українську!»
- Ну это, допустим, он слегка преувеличивал...
- Перебільшував! Якби всі так перебільшували, то нами москалі до цього часу не понукали б!
- Не, Андрей, я за то, чтоб была восстановлена историческая справедливость, но русская литература во всём мире признана. Палку ты тоже не перегибай.
- А причому тут палка?.. Ви мені скажіть: хто такий Пушкін? Жалюгідний епігон Байрона! Хіба ж можна порівняти його з нашою Лесею Українкою? А Чехова можна порівняти з Іваном Франком? Нашому народу в совєтській школі ізвіліни викривили, так для нього Пушкін – єто наше всьо! А насправді, хто він такий? У нього майже всі твори – це плагіат з західноєвропейських авторів. Поруч з Міцкевичем він пігмей.
- А разве Мицкевич украинский автор?
- У якомусь смислі я його назвав би навіть і українським. Мені польська мова ближча за той суржик, на якому балякає наш водій. Мене просто нудить від його русизмів.
- Это да. Тут я с тобой согласна.
- Ненависть до суржика – це в мене теж спадкове.
- Когда Вася приносит из школы суржик, я ему говорю: «Лучше говори по-русски, чем на суржике». Это уродство!
- Суржик – це потвора, народжена москалями. Їх аж сіпає від чистої української мови. Я одного разу поставив експеримент. Десь через місяць після смерті батька мені треба було їхати до Москви у відрядження. Так от на вшанування його памʼяті я дав собі обітницю розмовляти с масквічами виключно українською мовою.
- Серьёзно?
- Чистісінька правда.
- Это в каком году было?
- Це було у вісімдесят сьомому році, совєти ще тримались за владу. Слово честі, за три дні, що я провів у лігвищі великодержавного шовінізму, я не промовив жодного слова расєйською. Наглі масквічі здивовано тріщили свої зєнкі: «Это ты на каком языке гуторишь?»
- Прямо так и спрашивали - "гуторишь"?
- Деякі прямо так і питали.
- А ты?
- А я їм відповідав: «На кахетінському». Їм що кахетинський, що український...
- Ну ты даёшь! Оригинал!

Из других Петрухиных перлов:
- Я не вважаю конформізм негативною рисою. Конформізм – це адаптація, а адаптація – це механізм виживання. Зараз у світі найсильніша країна Америка, значить нам треба адаптуватись до тих вимог, які вона ставить. При Гітлері адаптувались до Гітлера, при Сталіні – до Сталіна. Я не бачу в цьому анічогісінько негативного.
- Я не розумію цих розмов про слов’янство. Я не знаю, чим слов’яни відрізняються від німців. Між українцями й німцями набагато більше спільного, ніж між німцями й англійцями. Я взагалі не вірю в існування національної свідомості. Все це вигадки політологів. Насправді існують лише інтереси.
- Перечитую Чехова. Сильний письменник. Як же він ненавидів Росію!
- Християнство завдало людям великої шкоди, вселивши в них страх гріха та комплекс вини. Лише завдяки Фрейду людство почало звільнятися від цього комплексу.
- Учора ввечері з півкіла капусти квашеної з’їв. Вночі недобре було. До цього часу у стравоході стоїть.
- А я номери на машині принципово не мию. Якщо це державна власність, то нехай держава їх і миє.

Очень пчёл любил. Рассказывал о своей пасеке с упоением.
А однажды явился на службу с отёкшей, синей физиономией, один глаз совсем заплыл.
- Что стряслось?!
- Отримав від тридцяти до п’ятидесяти жал. Ноги налились наче колоди. Ледь не помер.
- Ты ж говорил, подохли зимой твои пчёлы.
- Я думав, що вони померли, а потім виявилося, що чотири сім’ї вижили. Відкохав я їх.
- Неблагодарные твари.
- Я сам винен. Замість того, щоб шурупа вкрутить, почав цвяха забивать. Вони й розлютилися.

По радио передают: Москву накрыл арктический циклон. Повалены деревья, сорваны крыши, оборваны линии электропередач, один человек погиб, сколько-то госпитализировано. К утру, прогнозируют, циклон приблизится к северо-восточной части Украины.
- Ясна річ: нічого путнього від москалів не дождешся, - комментирует Петруха.
- Что б вы, нацыки, делали, если б не было москалей? Зачахли бы на корню.
Петруха смеётся:
- Так куди ж вони дінуться?
- Москали, москали, москали... Живот заболел – москали, дождь пошёл – москали. Что за дурь!
- А я не жартую. Весь світ знає, що вони кліматичну зброю розробляють.

Да, ещё тот был антик печерский.
Хотя почему был?
Он, должно быть, и сейчас при деле.
Перо приравнял к штыку...
А может, уже депутат.
Или в каком-нибудь министерстве пресс-службой командует.
Или временным поверенным в Кот-д'Ивуаре.
Его время.

Надо бы всё-таки в интернет заглянуть, посмотреть, где он теперь подвизается. Но чего-то не могу себя пересилить. Такой вот облом.
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments